Отримали грант? Будьте готові до кримінальних ризиків

Захист бізнесу

На сьогодні в Україні існують програми для підтримки бізнесу, серед них гранти, програми відновлення, державна політика «Зроблено в Україні». І якщо говорити чесно, це одні з небагатьох державних ініціатив, які дійсно працюють.

Коли за ініціативи Юлії Свириденко та Федерації роботодавців України  було запущено дану  політику, логіка була простою і правильною: держава повинна не просто реагувати на кризу, а інвестувати у власне виробництво, не обмежуватись регулюванням, а створювати умови для розвитку, саме тому «Зроблено в Україні» стало не черговою декларацією, а практичним інструментом підтримки бізнесу.

Фактично вперше за довгий час бізнес отримав доступ до реального фінансового ресурсу, який дозволяє не тільки виживати, а й масштабуватись. Підприємства почали модернізувати виробництво, закуповувати обладнання, запускати нові виробничі лінії, відновлювати і перебудовувати діяльність в умовах війни.

Мова йде про гранти на розвиток переробних підприємств, які можуть сягати до 8 мільйонів гривень, а для підприємств, які зазнали втрат внаслідок війни, передбачено фінансування до 16 мільйонів гривень. Будемо відверті такі кошти можуть безпосередньо впливати на економічну спроможність бізнесу, його існування та подальший розвиток.

Разом із виділенням та отриманням цих коштів змінюється і рівень відповідальності. Чим більший ресурс надає держава, тим більш детально вона контролює його використання. І саме в цьому місці починається те, про що зазвичай не говорять публічно.

Але сьогодні ми про це поговоримо, проблема полягає в тому, що поняття «держава» часто сприймається, як щось єдине. Як структура з узгодженою логікою дій, насправді це різні інституції з різними функціями і різним підходами до оцінки одних і тих самих процесів.

Є органи, які реалізують економічну політику такі, як міністерство економіки, уповноважені банки, державні програми підтримки. Їхня задача це розвиток бізнесу, створення робочих місць, формування податкової бази.

І є органи досудового розслідування, задача яких принципово інша, вони не оцінюють ефективність вашого бізнесу, вони перевіряють, чи є у ваших діях ознаки порушення закону. Саме на перетині цих двох абсолютно різних за своєю логікою і кінцевою метою завдань виникає основний ризик для підприємця, який ми зараз детально розберемо.

Почнемо з  базового розуміння процесів, один із основних це те, що органи досудового розслідування не працюють у вакуумі, їхні дії часто є продовженням тієї системи контролю, яка вже закладена в сам механізм використання бюджетних коштів.

Контроль за цільовим використанням грантів здійснюється на декількох рівнях. Уповноважений банк супроводжує всі фінансові операції і перевіряє відповідність витрат умовам договору. Міністерство економіки, як розпорядник коштів здійснює моніторинг виконання програми, окремо діє система державного фінансового контролю. Зокрема, Державна аудиторська служба під час перевірок може виявляти порушення або ознаки нецільового використання бюджетних коштів, у таких випадках складається акт, інформація з якого може потрапити до правоохоронних органів.

Далі орган досудового розслідування, отримавши таку інформацію за рапортом вносить відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. І, на мій превеликий жаль, з цього моменту мова йде вже не про перевірку або аудит, а про кримінальне провадження з усіма, негативними та обмежуючись діяльність підприємства та його посадових осіб, процесуальними наслідками.

Стандартна процедура виглядає наступним чином - слідчі направляють запити на підприємство для отримання первинної документації: договорів, специфікацій, актів, платіжних документів, які підтверджують факт придбання матеріальних цінностей необхідних для розвитку переробного підприємства або відновлення постраждалого підприємства внаслідок російської збройної агресії. Саме ці документи стають базою для подальшої оцінки дій підприємства.

Забігаючи наперед, не можу не зазначити, що саме на цьому етапі правильно формувати першу лінія захисту, на жаль 90%  підприємств та їх адвокатів це опускають.

Типова помилка полягає у тому, що підприємтсва починають надавати документи без системи, без попередньої правової оцінки і без сформованої позиції. При цьому ігнорується той факт, що будь-який документ у кримінальному провадженні сприймається не як пояснення, а як доказ. На практиці саме в цей момент доцільно залучати фахових адвокатів, які спеціалізуються на white-collar crime, зокрема на захисті у справах за статтею 191, ст. 210, ст. 364  Кримінального кодексу України.

Наступний етап після витребування первинної документації у підприємства, це призначення експертизи, слідчий направляє матеріали до державної експертної установи. У проведенні експертизи беруть участь різні за фахом експерти, але здебільшого це експерт-товарознавець та експерт-економіст,  які повинні встановити, чи відповідає вартість придбаного, наприклад обладнання, середній ринковій вартості на момент придбання за державні кошти. Методологія визначення виглядає формально обґрунтованою, експерт направляє запити виробникам або підприємствам, які можуть реалізовувати аналогічне обладнання, та отримує відповіді з цінами і визначає середню ринкову вартість шляхом усереднення.

Проблема полягає в тому, що такий підхід у більшості випадків не враховує індивідуальні умови конкретної угоди. А саме може бути не врахована комплектація, технічні характеристики, інженерні рішення, умови поставки, строки виконання, сервісне обслуговування. Тобто ті фактори, які фактично формують ціну для бізнесу, це розуміє власник бізнесу та посадові особи, слідство на це просто закриває очі.

У результаті формується узагальнений показник, який не відображає специфіку конкретного контракту. Якщо ціна, за якою підприємство придбало обладнання, перевищує визначену експертизою, це може бути розцінено як завдання збитків державі.

Саме ця різниця стає основою для формування версії про нецільове використання бюджетних коштів та потенційної кримінальної відповідальності за статтею 191 Кримінального кодексу України.

Таким чином, підприємство, яке діяло в межах господарської доцільності, опиняється в площині кримінального процесу. А тепер згадайте про різницю підходів, про яку я розповідала на початку цієї статті. В бізнесі рішення оцінюється з точки зору ефективності, в кримінальному провадженні -  з точки зору доказовості.

Саме ця різниця стає причиною більшості проблем та небажання представників органів досудового розслідування дивитись на проблему глибше.

Як практикуючий адвокат, що спеціалізується на захисті бізнесу можу сказати, що значна частина таких справ виникає не через умисел, а через відсутність належної підготовки.

Тому рекомендація для бізнесу від мене

Доцільно заздалегідь проводити незалежну оцінку вартості обладнання, яке планується придбати за грантові кошти. Причому мова йде не лише про великі виробничі лінії, а про всі активи, що становлять істотну частину фінансування. Це дозволяє сформувати власну доказову базу ще до виникнення будь-яких питань, фактично це робота на випередження. У ситуації, коли через певний час виникає питання щодо «ринкової вартості», підприємство вже має обґрунтований незалежний висновок, звісно бажано це зробити в державній судовій експертній установі, дуже часто саме це визначає, чи буде справа взагалі.

Основна помилка полягає в тому, що бізнес концентрується на отриманні гранту. Насправді ключове значення має не отримання, а правильне використання і здатність це довести.

Фінальна оцінка надається не в момент отримання коштів, а значно пізніше. Саме тому питання, яке варто поставити собі ще до подачі заявки, звучить досить просто.

Чи зможете ви обґрунтувати кожну витрачену гривню з точки зору кримінального процесу? Відповідь саме на це питання визначає реальну ціну державного фінансування.

Схожі матеріали

Всі новини

Опишіть ситуацію, юрист відповість вже сьогодні

Або напишіть у месенджер