Кримінальне провадження як інструмент тиску на бізнес: де проходить межа між розслідуванням злочину та втручанням у господарську діяльність та шляхи захисту

Захист бізнесу

У сучасних реаліях український бізнес вимушений дбати не лише про захист підприємств від дій держави-агресора, а й про захист від неправомірного втручання правоохоронних органів у свою господарську діяльність.

Проте не завжди реєстрація  у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінального правопорушення та відкриття кримінального провадження може означати, що підприємство стало об’єктом неправомірного тиску.

Відповідно до чинного кримінального процесуального закону, правоохоронні органи під час досудового розслідування наділені повноваженнями перевіряти інформацію про можливі кримінальні правопорушення, а також обовʼязком всебічно, повно і неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого тощо. Однак межа між проведенням досудового розслідування і втручанням у господарську діяльність проходить там, де процесуальні заходи втрачають належне обґрунтування, не відповідають меті провадження або створюють непропорційні обмеження для підприємства.

Говорячи про передумови початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, то в першу чергу слід звернути увагу на корпоративні конфлікти між суб’єктами господарювання, які використовують кримінально-правовий інструмент для тиску на бізнес-партнерів. Другою передумовою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є самостійне виявлення правоохоронними органами обставин, які, на їх думку, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. На практиці, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стають рапорти працівників правоохоронних органів, які складаються або за результатами аналізу отриманої інформації, або за результатами проведених оперативних заходів.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий або прокурор зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР за наявності обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування. Водночас сам факт внесення відомостей про кримінальне правопорушення, незалежно від  джерела надходження інформації, не слід сприймати як вже доведений факт наявності складу описаного злочину та причетності до нього конкретного підприємства або його посадових осіб. Ці обставини підлягають належному доказуванню у ході проведення досудового розслідування.

Саме тому для підприємства та його посадових осіб, слід не тільки встановити підстави початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а й здійснити належну правову оцінку подальших дій правоохоронних органів. Адже не кожне кримінальне провадження, у якому предметом розслідування є господарська діяльність підприємства, свідчить про неправомірний тиск з боку правоохоронного органу.

Водночас ознаками можливого використання кримінального провадження як інструменту втручання у господарську діяльність підприємства можуть бути:

  • відсутність очевидного звʼязку між предметом досудового розслідування та діяльністю підприємства;

  • безпідставне поширення перевірки на інші фінансово-господарські операції та періоди діяльності підприємства, які не мають жодного відношення до предмету досудового розслідування та обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;

  • повторюваність слідчих дій та процесуальних заходів без очевидної необхідності;

  • вилучення під час обшуку майна, яке не має очевидного доказового значення для кримінального провадження.

Отже, для того щоб відрізнити проведення законного досудового розслідування від здійснення неправомірного тиску на бізнес, слід дослідити та надати правову оцінку не тільки окремому процесуальному рішенню слідчого або прокурора, а дослідити сукупність таких обставин: наявності фактичних підстав для втручання, його відповідності меті кримінального провадження, дотримання процесуальних гарантій та реальних наслідків для діяльності підприємства. Саме з такого аналізу має розпочинатися побудова стратегії захисту.

Перший крок захисту: з’ясування, що саме є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні

В першу чергу необхідно встановити правову кваліфікацію за якою проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, які фінансово-господарські операції досліджуються та за який період, процесуальний статус посадових осіб підприємства тощо. Важливо не обмежуватися загальним припущенням, що слідство стосується діяльності компанії. На цьому етапі вже слід формувати власну документальну доказову базу, яка б включала в себе: договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт, первинні бухгалтерські документи, платіжні доручення, листування та документи, що підтверджують фактичне виконання зобов’язань.

Другий крок захисту: повинна бути належна реакція на обшуки та вилучення майна

Під час обшуку представник підприємства разом з адвокатом має перевірити судове рішення, адресу, межі дозволених дій та перелік речей і документів, які дозволено відшукати. У протоколі необхідно відображати зауваження щодо перебігу слідчої дії, фіксувати факти вилучення майна та отримати його детальний опис. Особливої уваги потребує вилучення техніки, серверів, електронних носіїв та документів, без яких підприємство не може повноцінно працювати.

При цьому після проведення обшуку, необхідно розуміти який статус має вилучене майно. Правовий статус кожного вилученого об’єкта необхідно оцінювати з урахуванням ухвали про обшук, протоколу та подальших процесуальних рішень. У разі якщо вилучене майно не було прямо зазначено в ухвалі слідчого судді та суддею не були зазначені ідентифікуючі ознаки такого майна, воно має статус тимчасово вилученого і слідчий має дотримуватись певної процедури та відповідних строків, передбачених ст. 171 КПК України. і за  тоді слід  перевірити дотримання строків звернення з клопотанням про арешт, передбачених статтею 171 КПК України. За наявності підстав, а саме недотримання строків звернення до суду з клопотанням  про арешт майна, підприємство може вимагати негайного повернення майна, а у випадку накладення арешту, ініціювати його скасування відповідно до ст. 174 КПК України.

Третій крок захисту: не залишати без реагування процесуальні обмеження

Якщо слідство витребовує в порядку ст. 93 КПК України документи у контрагентів або у підприємства, викликає та проводить допити працівників або обмежує доступ до матеріалів кримінального провадження з якими необхідно ознайомитись для побудови стратегії захисту, підприємству варто оцінювати не лише формальну законність таких дій, а й те, чи не порушують вони його права та законні інтереси. Витребування документів фінансово-господарської діяльності підприємства на підставі ст. 93 КПК України є незаконною вимогою і передбачає зовсім інший процесуальний порядок. Окрім того, працівники мають знати свої процесуальні права, зокрема гарантоване ст. 63 Конституції України право не свідчити проти себе та близьких родичів. Водночас усі звернення до слідчого і прокурора доцільно оформлювати письмово, із чітким обґрунтуванням та збереженням підтверджень їх подання.

Четвертий крок захисту: формування власної доказової позиції

Переважна більшість підприємств отримавши запит від правоохоронних органів на надання документів та надавши відповідь на нього, вважають, що все на цьому і закінчиться. Однак це перший дзвоник того, що підприємство потрапило “в поле зору” правоохоронців.  В цьому випадку не варто чекати, поки орган досудового розслідування самостійно дослідить усі обставини господарської діяльності. Підприємство може та має ініціювати збір своєї доказової бази яка б доводила прозорість та законність його господарської діяльності. Такими способами збору доказів є адвокатські запити, отримання документів від контрагентів, залучення певних спеціалістів та експертів. У разі якщо предметом досудового розслідування є завдання збитків державі або контрагенту, реальність господарських операцій або вартість майна, доцільно перевіряти методику відповідних розрахунків та їх відповідність первинним документам.  У таких випадках експертне дослідження (експертний висновок) є найважливішим засобом перевірки та спростування обгрунтованості висунутих органом досудового розслідування тверджень.

П’ятий крок захисту: використовування інституційних механізмів захисту та публічного реагування

З метою захисту своїх прав, підприємству не варто обмежуватися лише зверненнями до слідчого, прокурора чи суду. У випадках коли дії правоохоронних органів мають ознаки систематичного та безпідставного втручання у господарську діяльність, слід розглядати можливість звернення до Ради бізнес-омбудсмена, Федерації роботодавців України та платформи “СТОП ТИСК”. Звернення до Ради бізнес-омбудсмена може бути ефективним інструментом у випадках, коли підприємство вбачає недобросовісну поведінку або порушення своїх прав з боку правоохоронного органу. Для звернення до Ради необхідно у письмовому вигляді підготувати опис ситуації та документально підтвердити конкретні дії або бездіяльність службових осіб правоохоронного органу. До заяви необхідно додати: копії процесуальних рішень слідчого/прокурора, слідчого судді, протоколів обшуку, клопотань до органу досудового розслідування щодо повернення вилученого майна, відповідей слідчих і прокурорів на подані клопотання, судових рішень та доказів фактичних наслідків для діяльності підприємства.

Під час звернення із заявою або скаргою до Ради бізнес-омбудсмена необхідно враховувати встановлені умови розгляду скарг. Зокрема  слід зазначити про факти звернення підприємства раніше до відповідних державних органів для вирішення проблеми, а також зазначити чи розглядається це питання наразі в суді. За результатами розгляду звернення та у разі підтвердження описаних питань, Рада може організовувати спільні наради за участі представників бізнесу, його адвокатів та керівництва правоохоронного органу для пошуку позасудового розв'язання проблеми.

Окремим інститутом взаємодії бізнесу з державними органами є Федерація роботодавців України. У разі виникнення проблемної ситуації, підприємство може звернутись через  профільні структури Федерації, зокрема до Комітету із захисту бізнесу та прав власності та ініціювати розгляд даної  проблеми та привернути увагу до її впливу на господарську діяльність. Платформа “СТОП ТИСК” також може використовуватися для фіксації проблемних випадків і порушення професійного діалогу з відповідними правоохоронними органами. Для таких звернень до Федерації роботодавців України, необхідно підготувати стислий виклад обставин незаконного тиску, які на думку заявника впливають на діяльність підприємства, послідовну хронологію подій, перелік процесуальних порушень з боку органу досудового розслідування та підтверджувальні матеріали.

Водночас слід розуміти, що привернення уваги громадськості не є способом вирішення проблеми. Публічність має бути спрямована на привернення уваги до можливих порушень з боку правоохоронного органу та захисту прав та інтересів підприємства. Публічні заяви мають спиратися на перевірені факти, не підміняти собою встановлених судом обставин і не містити бездоказових звинувачень на адресу правоохоронних органів. Саме документально підтверджена позиція, створює підґрунтя для предметного розгляду та вирішення проблеми.

Таким чином, ефективний захист бізнесу не має зводитись до заперечення самого факту кримінального провадження. Основою ефективного захисту має бути послідовна робота, направлена на перевірку підстав розслідування та збереження документів, оскарження конкретних процесуальних рішень, формування власної доказової позиції із залученням спеціалістів та експертів, а також задіяння інституцій, здатних сприяти захисту прав підприємства. Саме такий підхід дає змогу відстоювати законні інтереси бізнесу, не ототожнюючи законне розслідування з конфліктом із правоохоронними органами, але водночас не допускаючи перетворення кримінального процесу на засіб необґрунтованого втручання у господарську діяльність.

Схожі матеріали

Всі новини

Опишіть ситуацію, юрист відповість вже сьогодні

Або напишіть у месенджер