Інститут банкрутства фізичних осіб, закріплений у Кодексі України з процедур банкрутства (КУзПБ), став реальною можливістю для громадян, які потрапили у боргову пастку, відновити фінансову стабільність і повернути собі спокійне життя

1. Для чого фізичні особи заявляють про власне банкрутство?

Ще 10 років тому поняття «банкрутство фізичної особи» звучало для українців як щось фантастичне. Люди або «до кінця життя» жили з боргами, або ставали жертвами колекторів і нескінченних виконавчих проваджень.

Ситуація змінилася після ухвалення Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) у 2019 році. Вперше громадяни отримали реальний інструмент, щоб законно звільнитися від боргового тягаря і почати нове життя.

Головна мета цієї процедури — звільнення від непосильних боргів. Відповідно до КУзПБ, після завершення справи боржник може бути повністю звільнений від зобов’язань перед кредиторами (крім обмеженого переліку винятків, як-от аліменти чи відшкодування шкоди).

Звернення до суду доцільне у випадках, коли борги перевищують реальні можливості їх погашення, немає доходів або майна, достатнього для виконання зобов’язань, є численні кредитори — банки, МФО, приватні позикодавці.

Відкриття справи призводить до зупинення стягнення. Отже, банкрутство — це не втеча від боргів, а законний спосіб почати фінансове життя з «чистого аркуша».

2.  Якою є процедура банкрутства фізичної особи?

Банкрутство фізичної особи регулюється книгою четвертою КУзПБ і складається з кількох етапів:

Подання заяви. Заяву подає сам боржник (кредитори не можуть ініціювати процедуру для фізособи). До заяви обов’язково додається декларація про майновий стан — повний опис доходів, витрат, нерухомості, транспортних засобів, корпоративних прав тощо. Також потрібно надати перелік кредиторів і проект плану реструктуризації.

Відкриття провадження. Суд перевіряє документи та відкриває провадження. З цього моменту: зупиняється нарахування штрафів і пені; припиняються виконавчі дії;обмежується право боржника вільно розпоряджатися майном.

Призначається арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією), який контролює процес.

Реструктуризація боргів. Це пріоритетний варіант, якщо боржник має стабільний дохід. Складається план погашення боргів (зазвичай до 5 років), який погоджується кредиторами. Якщо план виконано — решта боргів списується.

Ліквідація майна. Якщо доходів недостатньо, суд переходить до продажу майна. Виняток — майно, яке за законом не підлягає стягненню (наприклад, єдине житло певної площі, необхідні побутові речі).

Завершення процедури. Суд ухвалює рішення про закриття справи та звільнення боржника від боргів. Це — найголовніший результат для людини.

3. Які є ризики та «підводні камені»?

Попри очевидні переваги, процедура банкрутства фізичних осіб передбачає низку складнощів і ризиків, про які важливо знати заздалегідь. Вони пов’язані як із фінансовими зобов’язаннями, так і з репутаційними, правовими та податковими аспектами.

• Фінансові витрати.
Відкриття провадження у справі про банкрутство потребує внесення на депозит суду певної суми для винагороди арбітражного керуючого. Зазвичай це 30–50 тис. грн і більше, залежно від складності справи. Для багатьох боржників це є серйозним бар’єром, адже одночасно з поданням заяви необхідно покрити витрати на підготовку документів та нотаріальні дії. Важливо планувати ці витрати заздалегідь, щоб процедура не стала ще більш фінансово обтяжливою.

• Повна прозорість майнового стану.
Суд та арбітражний керуючий зобов’язані отримати повну картину майна, доходів та фінансових зобов’язань боржника. Спроби приховати активи чи невірні відомості можуть стати підставою для закриття справи або навіть кримінальної відповідальності.. Тому чесність та відкритість у документах – не формальність, а ключова вимога для успішного завершення процедури.

• Втрата майна.
Банкрутство передбачає ліквідаційну стадію, під час якої цінне майно боржника (автомобілі, додаткове житло, коштовності) може бути реалізовано на торгах. Законом передбачені певні винятки (наприклад, єдине житло, мінімально необхідні побутові речі), але загалом варто готуватися до того, що майно буде використане для задоволення кредиторських вимог.

• Обмеження на повторне банкрутство.
Закон встановлює, що фізична особа не може подавати заяву про банкрутство повторно протягом 5 років після завершення попередньої процедури (ст. 135 КУзПБ). Тобто боржник повинен ретельно оцінити свій фінансовий стан та можливість уникнути нових проблем у цей період.

• Репутаційні наслідки.
Такі відомості можуть вплинути на кредитну історію, ділову репутацію та довіру з боку майбутніх партнерів або роботодавців. Для підприємців, засновників ТОВ або ФОП публічність інформації – серйозний фактор, який варто враховувати ще на етапі прийняття рішення про банкрутство.

4. Які наслідки визнання неплатоспроможності?

Процедура банкрутства фізичної особи має як позитивні, так і негативні наслідки, які важливо враховувати перед поданням заяви до суду. Вони визначають, яким чином життя боржника зміниться після завершення процедури, і які обмеження будуть накладені законом.

Позитивні наслідки:

• Повне звільнення від боргів. Закон передбачає, що після завершення процедури боржник звільняється від усіх заборгованостей перед кредиторами, якщо майно не дозволяє їх повністю погасити. Це означає, що навіть якщо колись існували кредити, позики чи заборгованість перед постачальниками, яка не була покрита майном, після закриття провадження вони вважаються погашеними. Для багатьох людей це справжній «фінансовий рестарт» – можливість почати життя без постійного тиску колекторів та виконавців.

• Припинення виконавчих проваджень. Після відкриття справи про банкрутство та призначення арбітражного керуючого зупиняються всі дії стосовно примусового стягнення боргів. Це означає, що боржник перестає отримувати дзвінки від колекторів, арешти рахунків і стягнення майна. Можна спокійно жити і планувати своє фінансове відновлення.

• Можливість фінансового відновлення. Звільнення від боргів дає боржнику шанс налагодити свої фінанси, уникнути постійного стресу та почати будувати власний бюджет, без нав’язливих претензій кредиторів. Це психологічно важливий аспект процедури, який часто недооцінюють, але він допомагає повернути контроль над життям.

Негативні наслідки:

• Обмежений доступ до кредитування в майбутньому. Банки та фінансові установи враховують записи про банкрутство у своїх реєстрах. Це означає, що протягом певного періоду боржнику буде складніше отримати кредит чи оформити позику, особливо на великий строк або під вигідні умови.

• Публічність інформації про банкрутство. З метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом. Це може вплинути на репутацію, особливо якщо боржник є підприємцем або планує вести бізнес у майбутньому.

• Складнощі у веденні бізнесу чи інвестуванні. Для ФОП чи засновників ТОВ процедура банкрутства накладає додаткові обмеження: певні операції можуть стати недоступними, а можливість залучення інвесторів або партнерів обмежується. Тобто навіть після погашення боргів варто враховувати, що кредитна історія та довіра бізнес-партнерів потребуватимуть часу для відновлення.

Висновок

Банкрутство фізичної особи — це не просто формальна процедура в суді, а комплексний юридичний механізм, який допомагає врегулювати непосильні борги та відновити фінансову стабільність. Звичайно, процес потребує уважного аналізу майнового стану боржника, підготовки повного пакету документів і грамотного супроводу адвоката, який допоможе правильно подати заяву, скласти план реструктуризації та відстоювати права клієнта на кожному етапі. Для тих, хто загруз у кредитах, це може бути не поразка, а навпаки — єдиний цивілізований спосіб повернути контроль над власним життям.